( Реальний випадок )
Ой,хто ж там радісно співає
В складний життєво-трудний час?
Кого ж так щастя розпирає,
Що ноги йдуть самі у пляс?
Ми людям газ в хатах проводим;
Нас тут ніхто ще не чекав;
Відкрили двері і заходим
Й щасливця бачим хто співав;
Сидить на дряхлій табуретці
Мужик ,років під шістдесят,
І пес розлігся на кушетці
Та кішка розважа котят;
А він баяна міхи тяне,
Що аж жахається душа.
Мій співробітник шепче: «П'яний.
Та пісня дуже хороша»
Не бачить нас він і не чує,
Бо в стелі напрямок очей,
Руками й горлом так працює,
Що не помітив і гостей.
Та господиня, доторкнувшись,
Йому сказала: «Перестань»
Він перестав і повернувшись,
Сказав: «Чого потрібно,Тань?»
Очима водить,нас не бачить,
А ми здивовані,-Сліпий?!
Та помилилися ми значить,
До співу й гри талант який!
“Ой,вибачайте.У нас гості?
А я не вчув,бо грав,співав “
Побіг,аж захрустіли кості;
Носив стільці та подавав.
«Він не сліпий»-майнула думка,
Коли по хаті так гаса,
А він стриба,неначе гумка
І творить просто чудеса;
То щось із погребу приносить,
А то на грядці щото рве.
Нам жінка каже: «Він і косить,
Хоча сліпим свій вік живе,
Сліпим він і на світ родився;
Не знає світла,кольорів,
Таким і на мені женився,
Бо полюбив мій голос,спів.
Ця повість нас розхвилювала
І душу довела до сліз,
Ще й розказав нам сам не мало,
Як пізнававши світ він ріс.
Що світ-завжди в одному тоні,
Якого чорним ми зовем,
А що таке є світло,колір?
Бажань та мрій -одна із тем.
На слух і нюх як все сприймає,
На дотик-зближення з теплом,
На розмір кроків відстань знає,
На вираз слів,-добро зі злом,
А день,зростанням різних шумів
Та ніч-по неймовірній тиші,
Енергію -по силі струмів,
Бо в цьому всі сліпі чуткіші.
А гра та спів його веселі,
Бо він впізнав всім серцем Бога
І Бог візьме в Свої оселі,
Де зникне темноти тривога.
І там таку красу зустріне,
Що на землі не бачать зрячі,
Лиш в небо думками він лине
При цій тілесній неудачі.
В красі навколишнього світу
З очами люди заблудились;
Глузують з Божого Завіту
Та щастя вічного лишились.
І знову пісня залунала
Про ту щасливу в небі долю.
Десь співробітника не стало.
За хатою сльозам дав волю.
Та перестав вже насміхатись,
Коли розмова йшла про Бога,
Став менше пити,матюкатись
Й вів часто мову про сліпого;
Що без очей він був щасливий,
Як гарно грав й співав для Бога,
Й помер зі співом,рвавши сливи;
В драбині лопнула тринога.
* * * *
Блаженні ті,що мають очі,
Не тільки ці земні,тілесні,
А ті,що бачать й серед ночі
Господні милості чудесні.
Вячеслав Радион,
Everett, WA,USA
С Тобой Господь способно сердце
Земными днями дорожить,
Ведь Ты послал душе усердье
Хоть чем-то людям послужить... e-mail автора:radvyach@yahoo.com
Прочитано 4673 раза. Голосов 3. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : «Будьте как дети». - Дмитрий Однажды я бродил по городу и чтобы не потерять этот день зря, просил у Христа какой-нибудь сюжет для маленького рассказика. И вдруг, меня осенило! Я поспешил домой, и через сорок минут родилось вот что: - прочитайте!
Проза : Подарок на день рождения (часть 2-я) - Наталья Григорьева Генри Ван Дейк: "Рожденная на Востоке и одетая в восточную форму и образы, Библия проходит по всему миру обычными шагами и входит в страну за страной, чтобы всюду найти своих. Она научилась говорить к сердцу человека на сотнях языков. Дети слушают ее рассказы с удивлением и удовольствием, а мудрецы размышляют о них, как о притчах жизни. Лукавые и гордые страшатся ее предупреждений, а к израненным сердцем и кающимся она говорит языком матери. Она вплетается в наши драгоценнейшие мечты для того, чтобы Любовь, Дружба, Сочуствие, Преданность, Воспоминание и Надежда были украшением на одеянии ее драгоценной речи. Никто не должен считать себя бедным и одиноким, кто обогатил себя этим богатством. Когда небосвод начинает темнеть и испуганный странник подходит к Долине Смертной Тени, он не страшится войти в нее. Он берет в свои руки жезл и посох Священного Писания и говорит другу и спутнику " до свидания, мы встретимся опять". Поддержанный этой надеждой, он идет пустынной тропинкой, пробиваясь из тьмы к свету".
