Хвалиться с детства не умею привык по сути говорить, я жизнь немного разумею и кой о чем могу судить. Могу чуть-чуть, совсем немного, ведь я обычный человек, но чем обязан - слава Богу, мне не забыть того вовек. Мне не забыть своих скитаний от юнных лет и до седин, по морю жизненных страданий, где был всегда -всегда один. Где были взлеты и паденья, кровь на руках и синяки : цветы, овации, стремленье и песни радостной души. Где солнце мглою накрывалось и темный лес стоял стеной, от страха сердце разрывалось и смерть шептала :\" вот, ты мой !\" . Но смерть куда -то отходила, меня вдруг кто -то там спасал , а жизнь плясала и кружила, я снова в омут попадал.Мне не забыть тех дней суровых, когда ночами не до сна, рассветов лагерный, холодных -где беспросветная тоска. Эх, жизнь ! Ну как ты многогранна ! Хоть эти грани все пусты, мы причиняем себе раны и рвем греховные цветы. И я их рвал без сожеленья в безумной гордости ума, в своем циничном упоенье без веры в Господа Христа. За всё, увы ответ приходит, у каждого свой будет суд, кого на смерть Господь осудит, кого и в Царство возведут. Кто как прожил, то и получит. Всевышний истинный Судья ! Нелицемерно Он нас судит и это говорю вам я ! Хвалиться с детства не умею привык по сути говорить, я веру в Господа имею и с ней хочу и дальше жить !!!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n